Словник синонімів української мови. 2014.
самостійний — прикметник … Орфографічний словник української мови
самостійний — заст. самоста/йний, а, е. 1) Який не перебуває під чиєюсь владою; не підпорядкований, не підлеглий кому , чому небудь (про держави, політичні організації тощо). || Вільний, незалежний. || Здатний діяти сам, без сторонньої допомоги або… … Український тлумачний словник
самостійний — [самоус т’і/йнией] м. (на) ному/ н ім, мн. н і … Орфоепічний словник української мови
самостійність — ності, ж. Властивість і стан за знач. самостійний. || Уміння діяти без сторонньої допомоги або керівництва; самостійні дії … Український тлумачний словник
секційний — I а, е. 1) Який складається із секцій (див. секція I 1)). || Який виготовляється, споруджується з окремих секцій. •• Секці/йні буди/нки багатоквартирні будинки; поділяються на секції зі своїми під їздами, сходами та ліфтами. Секці/йні ме/блі… … Український тлумачний словник
несамостійний — а, е. Нездатний діяти самостійно; який перебуває в залежності від кого , чого небудь … Український тлумачний словник
незалежний — а, е. 1) від кого – чого і без додатка. Який не залежить від кого , чого небудь, не підкоряється комусь, чомусь. || Самостійний, рішучий у поведінці, діях і т. ін. (про вдачу, характер людини). || Який виражає або свідчить про самостійність у… … Український тлумачний словник
вільний — а, е. 1) Ніким не гноблений, не поневолюваний; незалежний, самостійний. •• Ві/льне мі/сто за середньовіччя – місто, що звільнилося від влади феодала й користувалося правами самостійної держави. Ві/льні лю/ди в царській Росії – особливий стан… … Український тлумачний словник
підприємство — а, с. 1) Окрема виробнича установа (завод, фабрика і т. ін.). 2) Діяльність у якій небудь галузі, що дає прибутки. 3) Самостійний господарчий об єкт, створений у встановленому законом порядку; є зазвичай юридичною особою – товариством,… … Український тлумачний словник
суверенний — а, е. 1) Прикм. до суверен. || Який здійснює верховну владу. 2) Стос. до суверенітету; незалежний, самостійний у зовнішніх і внутрішніх справах. 3) розм. Самостійний у своїх діях, учинках тощо … Український тлумачний словник
